Бенефіціарний власник доходу: що входить у це поняття, хто має розкривати своїх бенефеціарів? Чи можливо цього уникнути?
Передусім треба розрізняти поняття кінцевого бенефіціарного власника (контролера) (КБВ) та бенефіціарного (фактичного) власника (отримувача) доходу. КБВ — це, що важливо, фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб. КБВ не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.
Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародних договорів України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа (як правило, юридична), що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).
Що стосується КБВ, 8 жовтня 2021 року Верховна Рада України прийняла довгоочікуваний Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо зазначення та подання відомостей про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи». Відповідно до Закону строк подання відомостей про структуру власності та підтверджуючих документів для розкриття інформації про КБВ українських компаній перенесено з 11 жовтня 2021 року на 11 липня 2022 року. Це, напевно, головна новина про КБВ останнім часом.
Щодо бенефіціарного власника доходу, то основні зміни відбулися ще у 2020 році, коли вже славнозвісним Законом України № 466 були внесені зміни до цього поняття до Податкового кодексу України. Основною зміною є обмеження на отримання податкових пільг, передбачених міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування. Відповідно до нових правил, звільнення від оподаткування та застосування пониженої податкової ставки, передбачені міжнародним договором, не надаються, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було отримання таких переваг. Такий підхід на практиці називають «тестом основної мети», який походить з відповідних норм Модельної конвенції ОЕСР та плану боротьби з BEPS. Крім того, Закон України № 466 розширив критерії бенефіціарного власника доходу, яким відтепер не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:
- не має достатньо повноважень або не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом;
- отриманий дохід або переважна його частина передається на користь іншої особи, незалежно від способу оформлення такої передачі;
- не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі;
- не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов'язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв'язку із здійсненням операції з такої передачі.
Фактично зазначені вище критерії стали легалізованою інтерпретацією концепції «економічної присутності» (substance), яка широко застосовувалась у практиці податкових перевірок та судовій практиці для аналізу бенефіціарності отримувача доходу.
.png)