ЗЛОВИТИ ГЛОБАЛЬНО: ЯК ПРАЦЮЄ «ПОДАТОК НА GOOGLE» - ЯК ТАКЕ ОПОДАТКУВАННЯ ПРАЦЮВАТИМЕ НА ПРАКТИЦІ
Україна нещодавно підтримала світовий тренд, за яким іноземні держави запроваджують податок для глобальних компаній, або «податок на Google». Понад місяць в Україні діє закон, за яким IT-компанії – нерезиденти мають сплачувати ПДВ на онлайн-послуги, що надають в Україні. Відповідний законопроєкт №4184 Верховна Рада ухвалила на початку червня. Як працює нормативно-правовий акт і кого оминула ця ініціатива, розповіла старша консультантка A1 Consulting Ольга Кувалдіна.
Нещодавні зміни в Податковий кодекс України запроваджують нові правила гри для іноземних компаній, які надають цифрові послуги споживачам в Україні. Зокрема, такі нерезиденти будуть зобов'язані сплачувати ПДВ там, де вони безпосередньо надають свої послуги та отримують дохід від українських споживачів.
З одного боку, такі зміни адаптують вітчизняне законодавство до реалій сучасності, оскільки враховують особливості діджитал-простору та спрямовані на поповнення державного бюджету. З іншого – постає багато невизначеностей, як же все відбуватиметься на практиці.
Що оподатковуватиметься?
Нововведення торкнуться іноземних компаній, які надають електронні послуги фізичним особам (зокрема й ФОПам – платникам єдиного податку), не маючи при цьому юридичної присутності в Україні.
Якщо раніше всесвітньовідомі компанії на кшталт Google, Facebook, Coursera, Twitter тощо могли вільно отримувати дохід з українських споживачів та не сплачувати податків до українського бюджету, то зараз ситуація зміниться.
В оновленій редакції ПКУ введено поняття «електронні послуги», яке раніше було відсутнє в українському законодавстві. Такі послуги постачаються споживачам автоматизовано з використанням мережі інтернет, різних цифрових пристроїв та застосунків та здебільшого не передбачають втручання людини.
Перелік послуг, які підпадають під визначення електронних, досить широкий та містить:
- надання доступу до баз даних;
- постачання в електронному вигляді чи надання доступу до аудіо- та відеотворів: ігор, телевізійних програм;
- послуги з проведення дистанційного навчання без участі людини;
- рекламні послуги в мережі інтернет;
- розміщення банерної реклами на вебсайтах;
- постачання програмного забезпечення тощо.
Докладний перелік електронних послуг зазначений у ПКУ, проте й там він не є вичерпним. Для прикладу, під визначення електронних підпадають усім знайомі послуги користування платформою для перегляду фільмів Netflix, підписки на YouTube чи Spotify, iTunes та інші.
Разом із тим законодавство наводить і перелік послуг, які не вважаються електронними (постачання літературних, наукових творів на матеріальних носіях, послуги онлайн-бронювання, коли фактичне постачання здійснюється без використання мережі інтернет тощо).
Ідентифікація користувачів
Для того щоб правильно розрахувати поріг доходу та зрозуміти, чи потрібно реєструватися та сплачувати ПДВ, нерезидентам потрібно чітко ідентифікувати місцезнаходження споживачів, яким вони надають електронні послуги.
Для такої ідентифікації використовуватимуться дані про місцезнаходження провайдера телекомунікацій, коди країни SIM-карти, IP-адреса пристрою, що використовуються при отриманні користувачами електронних послуг, і навіть банківські реквізити, зокрема, місце ведення банківського рахунку, через який здійснюється оплата електронної послуги.
Процедура реєстрації
На іноземні компанії, які надають електронні послуги, покладається обов'язок зареєструватися платниками ПДВ та сплачувати 20% податку до українського бюджету. Визначений і вартісний критерій обов'язковості такої реєстрації – якщо річний обсяг електронних послуг, наданих компанією фізичним особам на території України, перевищує 1 млн грн. Зазначимо, що законодавством передбачена можливість і добровільної реєстрації. Для реєстрації нерезидент має подати пакет документів: заяву про реєстрацію, копії витягу з бізнес-реєстру та документ щодо присвоєння ідентифікаційного номера, видані в країні реєстрації такого нерезидента.
Сама процедура реєстрації відбуватиметься віддалено через електронний портал. Нерезиденти складатимуть спрощену звітність та подаватимуть її в електронному форматі, а сам податок сплачуватимуть у валюті (євро або долар США).
Нові правила для нерезидентів почнуть діяти з 1 січня 2022 року, а критерій обсягу послуг, за яким визначається обов'язковість реєстрації, потрібно аналізувати за результатами 2021 календарного року.
За нереєстрацію нерезидента, що надає електронні послуги, платником ПДВ в Україні, передбачений штраф у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлено на 1 січня звітного року (станом на 1 січня 2021 року це 180 000 грн).
Між тим варто звернути увагу, що в новій редакції ПКУ з 1 січня 2022 року скасовано податок на рекламу, який зобов'язував українські компанії сплачувати 20% за придбання послуг з виробництва або розповсюдження реклами в нерезидентів.
Проте так і залишається відкритим питання, як у нових реаліях поведутся іноземні компанії. З одного боку, подібний податок вже діє в низці країн, тому такі правила для міжнародних корпорацій не є кардинально новими.
З іншого – цілком імовірним є те, що сплату ПДВ нерезиденти перекладуть на плечі українських споживачів, підвищивши вартість послуг. Відповідь на ці питання буде зрозуміла вже наступного року, коли на практиці запрацюють зміни до податкового законодавства.
