Почнемо наш допис з патріотичної аксіоми – Україна є однією з найпривабливіших країн для ведення IT бізнесу. Проте світова економіка та міжнародний розподіл праці надають можливість для більш гнучкого структурування бізнесу, отже потреба у відкритті іноземної компанії для українського IT може бути пов'язана не тільки з бажанням перевезти бізнес, але й з необхідністю підсилити власну структуру, використовуючи всі переваги глобальної економіки.
Відтак, одним із ключових питань IT сектору є питання кадрів, тому варто виділити три ключові групи правових режимів співпраці з персоналом:
- спеціальні податкові режими для IT-сектору (крім вже відомого всім Дія Сіті, є в Казахстані, Грузії та Польщі)
- аналоги ФОП: індивідуальні підприємці
- аналоги ФОП: «невеликі» індивідуальні підприємці
Розглянемо розрахунок податкових зобов'язань в межах кожної групи на конкретних прикладах.
В межах першої групи юрисдикцій розглянемо Польщу. В Польщі запроваджено спеціальний вид індивідуальних підприємців, назвемо його «ІТ-ФОП». Як зазначено в таблиці нижче, з податкової точки зору він передбачає фіксовані щомісячні платежі на соціальне та медичне страхування. Податок на доходи фізичних осіб сплачується за фіксованою ставкою 12%, при цьому базою оподаткування є «грос» заробітна плата зменшена на зазначені раніше платежі.
Важливо, що зазвичай отримати статус індивідуального підприємця у Польщі не так просто. Для цього іноземцю потрібно мати так звану Карту побиту. Її отримання пов'язане з наявністю довгострокових офіційних трудових відносин в Польщі, навчанням, або возз'єднанням з сім'єю.
Проте, Польща пропонує спеціальні умови для українців у зв'язку з війною (тобто тимчасовий захист), що, окрім іншого, надає можливість створювати бізнес (в тому числі отримати статус індивідуального підприємця). Також, після спливу 9 місяців від дати отримання тимчасового захисту в Польщі, можна подати запит на отримання Карти побиту, яка може бути продовжена після закінчення дії тимчасового захисту.
Перейдемо до другої групи – класичні індивідуальні підприємці. Розглянемо розрахунок податкових зобов'язань на прикладі Мальти. Мальта пропонує фіксовані внески на соціальне страхування та прогресивну ставку оподаткування для індивідуальних підприємців.
Виходячи з припущення, що роботодавець сплачує весь обсяг податків за такого квазі-працівника та, беручи до розрахунку річну «грос» заробітну плату в обсязі 50 000 євро, за кожні 100 євро на руки співробітнику на Мальті, доведеться сплатити 37 євро податків.
Загалом, ті чи інші системи індивідуального підприємництва є поширеними у багатьох країнах ЄС, проте, порівнюючи рівень оподаткування за такими схемами з усім знайомим ФОП 3 групи в Україні, потрібно бути готовим до суттєвого зростання податкового навантаження.
Третю групу розберемо на прикладі Чехії. Як було зазначено раніше, до третьої групи належать «малі» індивідуальні підприємці. Для них характерною рисою є наявність законодавчо закріпленого ліміту доходу, і якщо його не перевищувати протягом звітного періоду – наявна можливість сплачувати або знижені, або фіксовані обсяги податку. Для Чехії лімітом є один мільйон чеських крон (або близько 40 000 євро). Фіксований податок, у даному випадку, включає й податок на прибуток, і внески на соціальне та медичне страхування.
При цьому, потрібно мати на увазі, що при досягнені певних вартісних критеріїв, індивідуальний підприємець у більшості країн Європи має зареєструватися як платник ПДВ. Для Чехії, наприклад, такий ліміт складає близько 40 000 євро. Отже, якщо бізнес буде структурований як компанія в Чехії якій надають послуги чеські малі підприємці та при досягнені ліміту, вартість наданих такими малими підприємцями послуг буде оподатковуватись ПДВ.
Ще один фактор, який дуже важливо згадати – це складність набуття статусу того чи іншого індивідуального підприємця у країнах ЄС. Далеко не всі країни, як наприклад Польща, пропонують полегшений механізм реєстрації як індивідуального підприємця. У раніше згаданій Чехії, не зважаючи на дуже стриманий рівень податкового тягаря, для «малих» індивідуальних підприємців, отримати такий статус буде вкрай важко.
І на завершення – замість того, щоб релокувати свій бізнес, ви можете піти в Дія Сіті, про що ми згадували на початку допису, при цьому релокувавши штатних співробітників до країн ЄС. Одразу виникає питання з податковим резидентством таких співробітників, проте ряд країн ЄС вже визначило позицію, що українські біженці, які є штатними працівниками українських компаній, не будуть вважатися податковими резидентами країн до яких вони були вимушені релокуватися.
Як ми бачимо з таблиці нижче, ефективна ставка оподаткування є дуже низькою за європейськими мірками, при цьому значно знижуються міграційні вимоги, порівняно з необхідністю так чи інакше реєструватися як індивідуальний підприємець у країнах ЄС.
Завершуючи цей короткий огляд питання оформлення співробітників, зазначимо, що у наступному нашому дописі ми поговоримо про ризики виникнення постійного представництва.
Справа Джона Макафі: від генія кібербезпеки до міжнародного злочинця
Справа Ліонеля Мессі: 0:1 на користь податкової служби Іспанії
Кріштіану Роналду: гра проти ДПС Іспанії